Приблизно половина всіх ампутацій нижніх кінцівок пов’язані з цукровим діабетом. Хронічний перебіг цього захворювання за умови недостатньо кваліфікованої терапії або зневаги лікарськими рекомендаціями призводить до поліорганної недостатності. Внаслідок цього розвивається гангрена, яка в більшості випадків вражає нижні кінцівки – через особливості анатомічної будови. Поразка периферичних кровоносних судин супроводжується і ускладнюється неврологічними порушеннями, які знижують чутливість.

Таким чином, часто пацієнти звертаються за лікарською допомогою з приводу трофічних виразок на занадто пізніх етапах, коли єдиним виходом залишається ампутація. При ампутації хірурги часто змушені вибирати більш високий рівень внаслідок прагнення уникнути більш ймовірного у хворих на цукровий діабет постопераційного некрозу.

На жаль, навіть ампутація на високому рівні не призводить до запобігання трофічних розладів в подальшому. Вони при певних обставинах знову можуть проявитися вже в культі, що також помітно ускладнює протезування нижніх кінцівок при цукровому діабеті. Після ампутації гомілки у таких хворих і зовсім формується малофункціональна і малопридатна для протезування культя зі зниженим тургором (насиченням) тканин, схильна до утворення поверхневих ушкоджень – потертостей, а також нейропатичних набряків. Через це обсяг культі протягом доби може змінюватися в більш широких параметрах, ніж у людей без такого діагнозу.

Однак це не означає, що протезування неможливо.

Протезування нижніх кінцівок у людей з діабетом проводиться стандартними протезами, але з особливим підходом і підготовкою, а також особливим періодом реабілітації. Так, при первинному протезуванні використовується широкий спектр методів діагностики, включаючи ультразвукову доплерографію, а також ручну велоергометрію. Ці обстеження повинні виключити наявність деяких станів, при яких протезування не рекомендується до їх усунення.

Під час виготовлення протезу основна увага приділяється приймальній гільзі протезу. Особливо це важливо саме при ампутації на рівні гомілки.

Гільза повинна бути виготовлена з запасом за обсягом, але з ретельним припасуванням.

Необхідно домагатися повного контакту культі з гільзою, щоб уникнути утворення наминов і потертостей, які у людей з діабетом утворюються дуже легко. Для цього застосовуються сучасні полімерні спінені матеріали, а також вовняні або бавовняні чохли для компенсації нестачі обсягу.

Останнім часом часто використовується також силікон – силіконові лайнери на культю дозволяють рівномірно розподіляти навантаження на всі ділянки культі, на які розподіляється вага тіла в фазі опори.

З огляду на ймовірність розвитку трофічних процесів вже в культі і її знижену чутливість, а також схильність до інфекційних процесів, чимало уваги потрібно приділяти також догляду за нею.

Кожен день культю необхідно оглядати на предмет наявності будь-яких змін, і в разі їх виявлення, звертатися до лікаря або протезиста.

Для цього варто застосовувати дзеркало на довгій ручці.

Загоєння культі при цукровому діабеті також може бути затяжним процесом і вимагати постійних оглядів.