Організація реабілітації
Що таке ІПР (індивідуальна програма реабілітації) і навіщо вона потрібна
Чим відрізняються ІРП та ІПР, хто їх складає і як план пов’язаний з отриманням протеза
Після ампутації, тяжкої травми, операції або іншого стану, який вплинув на здатність людини рухатися, обслуговувати себе, працювати та виконувати звичні повсякденні дії, відновлення має відбуватися за індивідуальною програмою.
У кожного пацієнта різні вихідні можливості, рівень ампутації, стан кукси, фізична підготовка, супутні захворювання та цілі. Одній людині необхідно знову навчитися самостійно ходити, іншій — підготувати куксу до первинного протезування, третій — опанувати біонічний протез руки й повернутися до роботи.
Саме тому в сучасній системі реабілітації використовується індивідуальний реабілітаційний план.
Це документ, у якому фахівці визначають цілі реабілітації конкретної людини, необхідні заходи та послідовність їх виконання.
Важливе уточнення: ІРП та ІПР — це не одне й те саме
У розмовній мові ці скорочення часто плутають.
В українській системі існують два пов’язані поняття:
- ІРП — індивідуальний реабілітаційний план.
- ІПР — індивідуальна програма реабілітації.
Індивідуальний реабілітаційний план стосується насамперед організації реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я. Його складає мультидисциплінарна реабілітаційна команда.
Індивідуальна програма реабілітації має ширший характер і може включати медичну, соціальну, професійну, освітню та інші складові підтримки людини.
Ці документи можуть бути пов’язані між собою: відомості та рекомендації з індивідуального реабілітаційного плану можуть враховуватися під час формування індивідуальної програми реабілітації.
Що таке індивідуальний реабілітаційний план
Індивідуальний реабілітаційний план — це документ, який розробляється для конкретного пацієнта на підставі реабілітаційного обстеження.
У ньому визначаються:
- основна мета реабілітації;
- конкретні завдання;
- заходи, необхідні для досягнення цих цілей;
- орієнтовні терміни;
- необхідні фахівці;
- потреба в технічних та інших засобах реабілітації;
- необхідність подальшої реабілітації.
В Україні законодавство визначає індивідуальний реабілітаційний план як документ, який розробляється мультидисциплінарною реабілітаційною командою на підставі результатів обстеження людини та встановлює цілі, завдання й комплекс необхідних реабілітаційних заходів.
Для чого потрібен індивідуальний план реабілітації
Основне завдання документа — зробити реабілітацію не набором окремих процедур, а послідовним процесом із зрозумілими цілями.
Наприклад, після ампутації нижньої кінцівки недостатньо просто виготовити людині протез.
Перед цим може знадобитися:
- домогтися загоєння післяопераційної рани;
- зменшити набряк;
- сформувати куксу;
- зберегти рухливість суглобів;
- запобігти контрактурам;
- зміцнити м’язи;
- підготувати людину до протезування;
- підібрати протез;
- навчити надягати та знімати його;
- відновити рівновагу;
- навчити людину стояти й ходити;
- поступово збільшити фізичну активність;
- підготувати пацієнта до побутових, професійних та інших навантажень.
Усі ці етапи пов’язані між собою.
Індивідуальний реабілітаційний план допомагає команді фахівців розуміти, який результат необхідно отримати та які дії для цього потрібні.
Хто складає індивідуальний реабілітаційний план
ІРП складає не один лікар.
Він розробляється мультидисциплінарною реабілітаційною командою після обстеження людини.
Залежно від стану пацієнта до команди можуть входити:
- лікар фізичної та реабілітаційної медицини;
- фізичний терапевт;
- ерготерапевт;
- терапевт мовлення та мови;
- психолог;
- протезист-ортезист;
- медична сестра з реабілітації;
- інші фахівці.
Склад команди залежить від конкретних потреб людини.
План узгоджується фахівцями після проведення реабілітаційного обстеження та затверджується лікарем фізичної та реабілітаційної медицини.
Чи бере участь сам пацієнт у складанні плану
Так. Це один із важливих принципів сучасної реабілітації.
Фахівці мають враховувати не лише медичний стан людини, а й її власні цілі.
Наприклад, після ампутації людина може хотіти:
- самостійно ходити без додаткових засобів опори;
- повернутися на роботу;
- керувати автомобілем;
- знову займатися спортом;
- самостійно підніматися сходами;
- доглядати за дитиною;
- користуватися громадським транспортом;
- повернутися до військової або професійної діяльності;
- виконувати побутові завдання без сторонньої допомоги.
Реабілітація будується не виключно навколо діагнозу, а навколо відновлення функціонування людини.
Тому питання «Що пацієнт хоче знову вміти робити?» для реабілітаційної команди не менш важливе, ніж діагноз.
Кому необхідний індивідуальний реабілітаційний план
ІРП може складатися людині, у якої вже існують обмеження повсякденного функціонування або є ризик їх виникнення.
Це важливий момент: для складання індивідуального реабілітаційного плану не обов’язково спершу мати офіційно встановлену інвалідність.
Він може знадобитися пацієнтам:
- після ампутації кінцівки;
- після тяжкої травми;
- після інсульту;
- після пошкодження спинного або головного мозку;
- після складної ортопедичної операції;
- після ендопротезування;
- при захворюваннях нервової системи;
- при захворюваннях опорно-рухового апарату;
- після мінно-вибухової травми;
- після тяжких поранень;
- за інших станів, що обмежують повсякденну активність.
Законодавче визначення ІРП поширюється на людей з обмеженнями повсякденного функціонування та на тих, у кого такі обмеження можуть виникнути.
Що входить до індивідуального реабілітаційного плану
Зміст залежить від стану та потреб конкретної людини.
До плану можуть входити кілька основних блоків.
Мета реабілітації
Це результат, якого людина та реабілітаційна команда хочуть досягти.
Наприклад: самостійно пересуватися з протезом нижньої кінцівки в приміщенні та на вулиці.
Або: опанувати протез верхньої кінцівки й самостійно виконувати основні побутові дії.
Мета має бути пов’язана з реальними функціональними потребами людини.
Завдання реабілітації
Велика мета розбивається на конкретніші завдання.
Наприклад:
- зменшити набряк кукси;
- відновити повний обсяг розгинання колінного суглоба;
- збільшити м’язову силу;
- навчитися самостійно пересідати;
- зберігати рівновагу в положенні стоячи;
- підготувати куксу до протезування;
- опанувати використання протеза;
- навчитися ходити рівною поверхнею;
- опанувати підйом і спуск сходами.
Реабілітаційні заходи
Для кожного завдання визначаються необхідні дії.
Це можуть бути:
- фізична терапія;
- ерготерапія;
- вправи;
- тренування рівноваги;
- навчання ходьби;
- профілактика контрактур;
- робота з куксою;
- десенсибілізація;
- навчання побутових навичок;
- психологічна допомога;
- навчання використанню протеза або іншого засобу реабілітації.
Орієнтовні терміни
Для кожної мети можуть встановлюватися орієнтовні терміни.
Однак реабілітація — динамічний процес.
Якщо стан пацієнта змінюється, цілі й терміни можуть переглядатися.
Необхідні фахівці
У плані визначається, допомога яких фахівців необхідна людині та в якому обсязі.
Необхідні засоби реабілітації
Окремо може визначатися потреба в допоміжних засобах реабілітації — ДЗР.
До них належать, зокрема:
- протези кінцівок;
- ортези;
- милиці;
- ходунки;
- крісла колісні;
- різні засоби для пересування;
- засоби для самообслуговування;
- інші технічні засоби.
Український порядок організації реабілітації прямо передбачає, що в ІРП може визначатися потреба в засобах реабілітації, зокрема в протезах.
Індивідуальний план реабілітації після ампутації
Для людини після ампутації ІРП особливо важливий, оскільки протезування є лише одним з етапів відновлення.
Реабілітаційний маршрут може виглядати так.
1Післяопераційний етап
На цьому етапі основними завданнями є:
- загоєння рани;
- контроль болю;
- профілактика ускладнень;
- контроль набряку;
- правильне положення кінцівки;
- збереження рухів у суглобах.
2Підготовка кукси
Після дозволу фахівців починається поступова підготовка залишкової кінцівки.
Вона може включати:
- контроль набряку;
- компресійну терапію;
- формування кукси;
- догляд за шкірою;
- роботу з рубцем;
- десенсибілізацію;
- профілактику контрактур.
3Загальна фізична підготовка
Людині необхідно підготувати все тіло до використання протеза.
Програма може включати:
- зміцнення м’язів;
- розвиток витривалості;
- тренування корпусу;
- розвиток рівноваги;
- вправи для збереження рухливості;
- тренування безпечних переміщень.
4Оцінка перед протезуванням
Фахівці оцінюють:
- стан кукси;
- шкіру;
- рубці;
- рівень ампутації;
- довжину залишкової кінцівки;
- рухливість суглобів;
- м’язову силу;
- рівновагу;
- функціональні цілі людини.
На підставі цієї інформації обирається відповідна протезна система.
5Протезування
Після виготовлення протеза починається його налаштування та адаптація.
Людину навчають:
- правильно надягати та знімати протез;
- користуватися лайнером;
- контролювати стан шкіри;
- розуміти правильність посадки гільзи;
- користуватися системою фіксації;
- доглядати за компонентами протеза.
6Навчання використанню протеза
При протезуванні нижньої кінцівки людина поступово вчиться:
- вставати;
- переносити вагу;
- зберігати рівновагу;
- ходити;
- змінювати напрямок;
- сідати й вставати;
- долати нерівності;
- підніматися й спускатися сходами.
При протезуванні верхньої кінцівки навчання може включати:
- керування протезом;
- захоплення предметів;
- виконання побутових дій;
- роботу двома руками;
- опанування різних типів хватів;
- використання протеза у професійній діяльності.
Які етапи реабілітації відображаються в ІРП
Чинний порядок організації реабілітації в Україні передбачає три реабілітаційні періоди:
- гострий;
- післягострий;
- довгостроковий.
Індивідуальний реабілітаційний план має відповідні розділи для цих періодів.
Це дозволяє не обмежуватися лише періодом перебування людини в лікарні.
Реабілітація може тривати після виписки, під час підготовки до протезування, після отримання протеза та надалі за потреби.
Чи може індивідуальний план змінюватися
Так.
ІРП не є документом, який один раз склали й більше не переглядають.
Стан людини змінюється.
Наприклад, після ампутації:
- зменшується набряк;
- змінюється об’єм кукси;
- збільшується сила м’язів;
- людина починає ходити;
- змінюється потреба в засобах опори;
- з’являються нові функціональні завдання;
- людина отримує протез;
- зростає рівень активності.
Тому реабілітаційні цілі мають коригуватися відповідно до досягнутого прогресу.
Якщо людина виконала одне завдання, команда може переходити до наступного.
Як оцінюють результат реабілітації
Результат — це не кількість проведених масажів, тренувань чи процедур.
Основне питання: чи стало людині легше виконувати необхідні їй дії?
Наприклад:
- чи може вона самостійно пересідати;
- чи може стояти без підтримки;
- чи збільшилася дистанція ходьби;
- чи може користуватися протезом;
- чи може самостійно вдягатися;
- чи може підніматися сходами;
- чи зменшилася залежність від сторонньої допомоги;
- чи може повернутися до роботи або навчання.
Сучасна реабілітація орієнтується на функціонування людини в реальному житті.
Що таке ІПР — індивідуальна програма реабілітації
Від індивідуального реабілітаційного плану необхідно відрізняти індивідуальну програму реабілітації (ІПР).
У сучасній українській системі ІПР є персоналізованою програмою підтримки, яка може охоплювати кілька сфер:
- медичну;
- фізичну;
- соціальну;
- професійну;
- освітню;
- інші напрями реабілітації.
З 1 січня 2025 року в Україні діє нова система оцінювання повсякденного функціонування людини замість колишньої системи МСЕК. Медична частина ІПР формується на підставі результатів такого оцінювання експертною командою.
Що може бути зазначено в ІПР
Індивідуальна програма реабілітації може містити рекомендації щодо:
- протезування;
- ортезування;
- інших допоміжних засобів реабілітації;
- медичних виробів;
- фізичної реабілітації;
- психологічної допомоги;
- соціальних послуг;
- професійної реабілітації;
- навчання;
- адаптації робочого місця;
- інших необхідних людині видів підтримки.
Медична частина ІПР включає, зокрема, рекомендації щодо необхідності забезпечення людини допоміжними засобами реабілітації.
Як пов’язані ІРП та ІПР
Спрощено різницю можна уявити так.
ІРП відповідає на питання
«Як відбуватиметься медична та фізична реабілітація людини і яких цілей необхідно досягти?»
ІПР відповідає ширше
«Яка комплексна підтримка необхідна людині з урахуванням її функціональних обмежень?»
Під час формування ІПР експертна команда має враховувати рекомендації та призначення, що містяться в індивідуальному реабілітаційному плані, якщо такий план був складений.
Тому для людини після ампутації ці документи не конкурують між собою, а можуть доповнювати один одного.
ІРП і протезування кінцівки
Для пацієнта після ампутації одне з найважливіших питань — як індивідуальний реабілітаційний план пов’язаний з отриманням протеза.
В ІРП може бути визначена потреба людини в допоміжних засобах реабілітації, включно з протезами.
Також фахівці можуть зазначити функціональні потреби пацієнта та характеристики, які необхідно враховувати при подальшому протезуванні.
Наприклад:
- рівень активності;
- здатність ходити;
- необхідність долати сходи;
- професійні навантаження;
- побутові потреби;
- можливість займатися спортом;
- стан другої кінцівки;
- необхідність додаткових засобів реабілітації.
Це важливо тому, що завдання сучасного протезування полягає не просто в тому, щоб замінити відсутній сегмент кінцівки.
Протез має допомагати людині виконувати саме ті дії, які необхідні їй у повсякденному житті.
Чи потрібно мати інвалідність, щоб почати реабілітацію після ампутації
Ні.
Медична реабілітація та складання індивідуального реабілітаційного плану не мають відкладатися до отримання статусу інвалідності.
ІРП може розроблятися для людини з обмеженням повсякденного функціонування або ризиком виникнення такого обмеження.
Це особливо важливо після ампутації.
Підготовка кукси, профілактика контрактур, відновлення м’язової сили та фізична терапія мають починатися тоді, коли це медично можливо, а не після завершення адміністративних процедур.
Чи обов’язково виконувати все, що зазначено в реабілітаційному плані
Реабілітація будується за участю самої людини.
Пацієнт має розуміти:
- які цілі перед ним стоять;
- навіщо проводиться конкретний захід;
- якого результату фахівці хочуть досягти;
- які існують альтернативи.
Людина є повноцінним учасником процесу ухвалення рішень.
Реабілітація не має будуватися за принципом «фахівець вирішив — пацієнт зобов’язаний виконати».
Її ефективність значною мірою залежить від спільної роботи людини та реабілітаційної команди.
Чи може людина сказати, що хоче повернутися до роботи або спорту
Не тільки може — фахівцям важливо про це знати.
Наприклад, вимоги до протеза нижньої кінцівки в людини, яка пересувається переважно вдома, і в людини, яка хоче:
- проходити великі відстані;
- повернутися до фізичної роботи;
- займатися спортом;
- керувати автомобілем;
- постійно пересуватися сходами,
будуть різними.
Те саме стосується протезів верхньої кінцівки.
Одній людині особливо важливий побутовий функціонал, іншій необхідна точність рухів для професійної діяльності.
Тому індивідуальні життєві цілі мають обговорюватися на етапі реабілітаційного планування.
Що робити, якщо потреби людини змінилися
Необхідно повідомити про це реабілітаційну команду.
Наприклад:
- стан покращився швидше, ніж очікувалося;
- з’явилася нова проблема;
- виникла контрактура;
- змінився стан кукси;
- людина отримала протез;
- протез потребує додаткової адаптації;
- змінилися професійні завдання;
- людина хоче збільшити рівень фізичної активності.
Реабілітаційний план може бути переглянутий з урахуванням актуального стану та цілей.
Часті запитання про індивідуальний план реабілітації
Натисніть на запитання, щоб прочитати відповідь
ІРП та ІПР — це однакові документи?
Ні.
ІРП — індивідуальний реабілітаційний план, який розробляється мультидисциплінарною реабілітаційною командою в межах реабілітаційної допомоги.
ІПР — індивідуальна програма реабілітації, яка має ширший характер.
Ці документи пов’язані між собою, але мають різні функції.
Хто складає ІРП?
Мультидисциплінарна реабілітаційна команда після обстеження пацієнта.
Затверджує його лікар фізичної та реабілітаційної медицини.
Чи потрібен ІРП після ампутації?
За потреби комплексної реабілітаційної допомоги такий план дозволяє визначити цілі відновлення, необхідні заходи та потребу в протезуванні чи інших засобах реабілітації.
Чи можна скласти ІРП до отримання інвалідності?
Так.
Індивідуальний реабілітаційний план не обмежений лише людьми з уже встановленою інвалідністю.
Чи може в ІРП бути зазначений протез?
Так.
Чинний порядок передбачає можливість визначення в плані потреби в допоміжних засобах реабілітації, зокрема в протезах.
Чи може бути зазначена реабілітація після отримання протеза?
Так.
Отримання протеза — не фінал реабілітації.
Після нього людині зазвичай необхідне навчання використанню протеза та подальше відновлення функцій.
Чи можна змінити план?
Так.
У міру зміни стану та досягнення поставлених цілей реабілітаційний маршрут може коригуватися.
Чи враховуються побажання пацієнта?
Так.
Сучасна реабілітація орієнтується на потреби та функціональні цілі самої людини.
Головне про індивідуальний реабілітаційний план
Індивідуальний реабілітаційний план — це персональний маршрут відновлення людини.
Він створюється не для діагнозу, а для конкретного пацієнта з його можливостями, обмеженнями, потребами та життєвими цілями.
Після ампутації такий план допомагає послідовно організувати:
- відновлення після операції;
- підготовку кукси;
- профілактику ускладнень;
- фізичну реабілітацію;
- підготовку до протезування;
- підбір необхідних засобів реабілітації;
- навчання використанню протеза;
- відновлення ходьби або функцій руки;
- повернення до самостійного життя.
Важливо також правильно розрізняти терміни.
ІРП — індивідуальний реабілітаційний план.
ІПР — індивідуальна програма реабілітації.
Вони виконують різні функції, але можуть бути частиною єдиного реабілітаційного маршруту людини.
Головна мета обох підходів — не формальне оформлення документів, а максимальне відновлення самостійності, мобільності та участі людини в повсякденному житті.